Година мужності «Зростаємо патріотами своєї країни»

Патріотизм… Що стоїть за цим словом? Для когось прояви патріотизму — це жовто-блакитна стрічка на зап’ястку, для іншого — можливість покласти життя заради процвітання держави; хтось вважає себе патріотом давно виїхавши за межі рідної країни та сумуючи за Батьківщиною здалеку, а хтось виборює право на те, щоб зробити усе можливе для здійснення мрії, в якій Батьківщина — вільна, сильна країна, з прозорим мирним небом та щасливими громадянами, які з впевненістю у завтрашньому дні відчувають гордість за власну державу. Такі різні вияви, різні грані, які об’єднує головне — любов, любов до Батьківщини …

  Патріотичне виховання дітей та молоді має давні традиції і у дитячих бібліотеках, але сьогодення розставляє нові акценти і вимагає розширення цього завдання. Бо так, на жаль, склалося,  що сьогоднішня ситуація в Україні не залишає байдужими нікого.  Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю, хтось допомагає фізично, фінансово, а хтось морально. В прагненні підтримати наших відважних воїнів єднаються всі - і дорослі, і діти.  У багатьох куточках України проводяться зустрічі із своїми героями – земляками.

  Саме така тепла, зворушлива зустріч з українськими захисниками, героями, нашими воїнами, що в такий складний для країни час пішли на захист своєї рідної землі, свого дому, родини, дітей днями відбулася в Каланчацької  ЗОШ №1.  Ця зустріч була ще і незвичайна, бо воїни дійсно  приїхали на справжньому БТРі, та ще й принесли з собою   свої військові обладунки та страшні нагадування війни – снаряди, міни, автомати. Діти по черзі  приміряли  важкі бронежилети та каски, цікавилися озброєнням наших воїнів, «вилазили» на дах БТРа, по черзі зазирали  в середину цієї машини та розглядали її точні прилади.

Ця екскурсія була пізнавальна і гірка, бо кожен усвідомлював, що снаряди не іграшкові, вони несуть в собі смерть, біль та сльози…. Бо війна – це жах.. Війна – це руйнація... Офіційно її немає, та вона поруч щодня.А потім була година мужності  «Зростаємо патріотами своєї країни»,  під час якої учні  звернулися до гостей зі словами  щирої подяки за мирне небо над домівками, за те, що вони прокидаються в теплих кімнатах та з друзями ідуть на  навчання до  школу.  Ведучі свята зачитали листа – звернення до воїнів АТО з проханням повертатися живими додому та вдячністю  за їх героїзм. Хвилиною мовчання діти вшанували всіх солдатів, які загинули на війні, захищаючи нас, і які назавжди в нашій пам’яті залишаться героями. Та схилили голову перед пам’яттю свого загиблого героя – односельчанина  Олександри  Берези, пам'ятна дошка якому встановлена в Каланчацькій     ЗОШ № 1, в школі, де він вчився.  За нашу рідну Україну,
Щоб зберегли ви на віки -
Низький уклін і тричі "СЛАВА!"
Герої наші - захисники! 

Заключним акордом зустрічі була пісня про Україну , проспівана  учнями та гостями, спільне фото на порозі школи та спілкування воїнів та школярів.

По закінчення цього дійства бібліотекарі Каланчацької районної бібліотеки для дітей запросили всіх на експрес-виставку «Подвиги героїв хвилюють дитячі серця».