пʼятниця, 31 серпня 2018 р.

«Вожакъ Данило Вовкъ».


Наші Профікемпівці «FIESTA» познайомилися з  цікавим історичним дослідженням вчителя історії  Горьківської школи Галабурди Р.С. Історичною пам’яткою в с. Привілля Каланчацького району  є могила чорноморського козака - Данила Вовка.  Це історична знахідка  поховання періоду  1794 року. В дослідженні значиться , що тут похований  староста  місцевої церкви,  козак, який приймав участь  у російсько-турецькій війні 1768 – 1774 року. На місцевому кладовищі височить  кам’яний хрест   розміром 1 м 35 см на якому  є  напис :  

«Вожакъ Данило Вовкъ».

 .



пʼятниця, 17 серпня 2018 р.

Журавлі.

            Міжрегіональний інноваційний проект з профорієнтації учнівської молоді «ПрофіКемп» за яким працює Каланчацька  бібліотека для дітей спільно з районним центром занятості та районним відділом освіти  має туристичну направленість та бере свій початок від обласних проектів «Профістарт» та «ПрофіКвест», організованих у попередні роки Херсонським обласним центром зайнятості спільно з Херсонською обласною бібліотекою для дітей ім. Дніпрової Чайки. 
Учасники проекту, учні Каланчацької ЗОШ№2  проводять дослідження усної народної творчості, місцевих легенд, переказів і    сьогодні представляють цікаву місцеву історію:                                      
                                           ЖУРАВЛІ                                        Бувальщина
      Історія ця бере початок в 1961 році . І подвіря в якому вона відбувалася, до цього часу знаходиться поруч з ринком, що біля автостанції . Але сьогодні там живуть вже інші люди. А тоді,  в тому будинку жила сім’я Галини Леонтіївни та Василя Устимовича Хмари . Саме тоді, найменшій  доньці Надії виповнилось два роки.
Була  весна, цвіли сади , наповнюючи село медовим запахом, долітали з поля голоси хліборобів. На лузі розквітали жовтобокі ромашки . А в голубому небі живим ключем весело курликали журавлі. Гордий і славний помах їх срібних крил! Ось вони, ширококрилі, владні господарі таврійських просторів!
Василь Устимович вже котру хвилину з цікавістю спостерігав за величним польотом журавлів.
-Летіть, летіть ви мої красені, птахи хороші, - прошепотів до них. А вони двічі покружлявши над селом, низько полетіли в напрямку зелених луків. Раптово сонце сховалося за сіру хмару. Обідня перерва вже закінчувалася і Василь Устимович поспішав на роботу.
Та не встиг він зробити і двох кроків, як раптом тишу розірвав гучний постріл. Одночасно з берега долинув стривожений крик журавлів. І Василь Устимович побіг щодуху туди, де сталося нещастя. Він не бачив, як зла браконьєрська рука метнула вогонь у журавлиний ключ і ранила їх серця. Принесла горе  пташиній сім’ї. Гарячий свинець обпік груди молодої журавки, яка замикала чіткий стрій.  Враз стрепенулося молоде серце, сприймаючи страшений біль.
Різко опустилися поранені крила і каменем полетіла до землі молода журавка. Вона впала на ніжний цвіт ромашок. Забарвились вони багряною кровю підбитого птаха. Полилися на нещасну журавку сльози її небесних побратимів. Василь Устимович добре бачив, як плакали журавлі. Їх прозорі сльози схожі на людські . З червоних очей капали журавлині сльози і вони свої гарні голівки по черзі клали на поранене крило молодої журавки. Мабуть своїми слізьми  намагалися зупинити кровотечу з рани.
Коли Василь Устимович підійшов до сполоханого гурту, птахи знову тривожно закурликали, щільно обступаючи поранену.