«О, музико! Яке це справжнє диво!»

   Запитайте себе, чи можете ви прожити без музики?  Не зможете, так ? Людей, які виключили зі свого життя музику, практично не існує. Без її величного, радісного і піднесеного  впливу не можна уявити духовний світ людини. Коли ми прокидаємося вранці,  або лягаємо спати ввечері, гуляємо по місту, відзначаємо чергове свято,  або просто нічого не робимо - всюди нас оточує музика: по радіо, телебаченню, або просто в наших думках.
Музика – частка людського життя!

  І це істина, бо музика - саме таємниче з усіх мистецтв.  Вона  змушує завмирати зал, змушує слухати  ніжні звуки скрипки, або потужні  мелодії  цілого оркестру. Музика є скрізь, де живе людська душа, потрібно тільки її почути.  Вона відкриває людині двері в інший світ. У цьому світі можна обійтися без слів - тут панують звуки. Вона  заспокоює, або збуджує, веселить, або змушує сумувати. Вона володіє душею людини, якщо той здатний її слухати. І перші кроки дітей у пізнанні світу мистецтва необхідно зробити захоплюючими. І не дивно, що  чергове засідання « Клубу цікавих зустрічей»  в дитячій бібліотеці стало по справжньому радісним відкриттям прекрасного для учнів  7-В класу  школи№1 ( кл. кер. Канівець Н. М.), бо мова  йшла про її Величність Музику. На  зустріч      «О, музика! Яке це справжнє диво!»  було запрошено справжнього знавця  своїй справи, людину, безмежно закохану  в музику, заступника  директора з навчальної роботи Каланчацької  ШЕВ, викладача по класу сольного співу, керівника хору старших класів «Світанок» Верещагу С.М.  А завітала Світлана Михайлівна не одна , а разом зі  своїми чудовими вихованцями:  Курбачовою Кароліною  та  донечкою Верещагою Вікторією. 
  І «полилася» тепла, легка як музика бесіда.  Розпочала  свою розповідь  Світлана Михайлівна  такими словами:  «Моє життя тісно пов'язана зі школою. Для мене немає більшого щастя, як бачити кожного  дня веселі і пустотливі очі моїх учнів,  і розуміти, що саме тут, в школі, закладається добре насіння в душі дітей». І це воістину золоті слова, які характеризують справжнього педагога. А Світлана Михайлівна незважаючи на її молодий вік такою  є. Полюбити музику їй допомогти мама Катерина Іванівна , бо вона все життя мріяла, щоб їх єдина люба донечка   грала на фортепіано,  тому і привела Світланку до музичної школи.   

  Вона  добре пам'ятає свій перший день, коли переступивши поріг храму музики,  зрозуміла відразу, що це її світ, її дорога . В дитинстві   вона  ще мріяла  бути   дитячим лікарям, тому довго вагалася -  бути викладачем музики чи  педіатром. Але музика перемогла.   Світлана Михайлівна  на все життя запам‘ятала  чудові слова:  «Дитячий лікар, перед тим, як доторкнутися до дитини, повинен зігріти руки, а вчитель перш, ніж починати вчити дітей, повинен зігріти свою душу».   І Верещага С. М. формує душу кожної дитини , яку вчить, збагачує  духовно і вчить кожного свого учня  бачити красу світу мовою музики. Але перш  ніж  навчати  інших,  потрібно було навчитися самій. Світлана після закінчення  Каланчацької музичної школи поступає в Херсонське музичне училище,  де стає кращою студенткою, бо яке б не важке навчання було , але музика приносила насолоду. Після закінчення училища з радістю приймають на роботу  свою колишню ученицю  колектив ШЕВ разом з директором Годіною В.С.  Потім було закінчення Київського інституту культури , нескінченні уроки музики, конкурси та заслужені перемоги.
   Світлана Михайлівна  вибрала  тернистий шлях викладача ,  але  не шкодує своїх сил і часу, для того щоб дарувати дітям теплоту свого серця, частинку душі, яка випромінює світло.  Адже виховання музикою облагороджує душі, стоншує почуття дитини. Вона передала свою любов до співу, до музики і своїй донечці Вікусі. 
  Діти запитували Світлану Михайлівну про її подальші плани, про першу зіграну особисто мелодію, про складності і радості роботи викладача музики та багато іншого. Побажали  нових перемог в конкурсах, талановитих учнів, нових пісень. В  кінці зустрічі  «залунала»  музика, бо  яка ж зустріч з музикою без звучання мелодій, пісень?!  Верещага Вікторія виконала  пісну      Н. Рубальської  «Добрий день, матусю Україно!»,  а Корбачова  Каріна подарувала читачам  пісню А.С. Шейченка « Кораблі – кораблики».  А закінчилось засідання     чудовим  виканням пісні Л. Горової «Музика звучить»  у виконанні  С.М. Верещаги. 
І нехай на Україні буде мир і злагода, бо як говориться  в пісні 
Затихає все, замовкає все, 
Завмирає все на землі, 
Коли музика, музика звучить! 

Починаємо з себе, або як Каланчацька команда «Fiesta» озеленювала рідне селище.

    Читаючи нашу районну газету «Слава праці» часто друкуються матеріали про неприглядний вигляд нашого селища і особливо його центру. Всі бідкаються, говорять, пишуть, нарікають на владу, а самі нічого для покращення не роблять.  

Нам набридли всі ці розмови, сірість центральної частини Каланчака і на годині спілкування вся команда  «Fiesta»  зі своїм  класом вирішили прикрасити нашу маленьку батьківщину гарними весняними квітами. І в суботу, теплого осіннього дня взялися до роботи.

 Посадковий матеріал, - сортові нарциси та голландські тюльпани, принесли з дому, ще й чималий пакет тюльпанових цибулинок нас нагородила добра людина,  велика любителька квітів, Марченко Ольга Георгіївна. Нашу ініціативу підтримав заступник селищного голови Котелевич О.В.  А в нелегкій роботі зранку і до завершення посадки допомагала озеленювач нашого селища Галина Мирославівна Бондаренко.

 З великим ентузіазмом почали працювати. Земля надзвичайно тверда, аж лопати скрипіли. Та ми старалися робити гарні ямки для наших квітів. Багато  хто з молоді підходили, віталися, запитували, що ми тут робимо, насміхалися,  та навіть  фотографували нас. Та лише один юнак, наш цьогорічний випускник Микола Мосійчук, дивлячись як дівчатам важко копати  затоптану землю, взявся їм допомагати. В ході розмови з ним  ми дізналися, що Коля вже курсант Херсонської морської академії, готується до посвяти в моряки. Ми були дуже вдячні йому за допомогу. Далі робота пішла веселіше, коли після занять в  навчально -  виробничому комбінаті до нас приєднався  і наш  десятикласник  Котелевич Іван. Ось такою маленькою компанією 5 дівчаток , 2 хлопці та собачка Боня ми висадили 6 кг нарцисів та 13 кг тюльпанів. Прикрасили площу Шевченка, сквер біля  неї, поробили гарні квітники біля будинку райдержадміністрації .  Роботу свою робили якісно, в дизайнерському стилі. Мріємо дочекатися весни і подивитися на результати своєї праці.

  

Квіти, які ми  посадили -  багаторічні і сподіваємося, що багато років   будуть наші односельці  згадувати імена  цих дітей, які зробили таку добру справу, це Коваленко Олександра, Нігачова  Вікторія, Сміліченко Юлія, Скоробагач Тетяна, Дичок Серафима, Котелевич Іван, Мойсійчук . Це учні 10 класу Каланчацької ЗОШ№2 та курсант Херсонської морської академії. Разом з тим закликаємо учнів Каланчацької ЗОШ№1 долучитися до нашої акції. Центр селища великий, а квітів зовсім немає. Засадіть і ви якісь території. І разом зробимо наш Каланчак квітучим і охайним.

«Де козак, там і слава!»

  

            

       Осінь – час  радості та спокою, найбагатша і найщедріша пора. Можливо тому так багато свят припадає на цю пору.  І в  переддень свята Покрови, Дня захисника Вітчизни та свята Дня українського козацтва до дитячої бібліотеки завітали учні 5-А класу ОЗ «Каланчацький ЗПЗСО №1»(кл.кер Якубова О.Л)  На якому ведуча свята бібліотекар Гончарова В.В. познайомила із  звичаями та традиціями цих свят. Наприклад,  до свята Покрови  поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки,  всі поля і городи повинні бути прибраними, а озимина засіяна. Після Покрови починається період весіль. 

    Бібліотекар звернулася  з словами до учасників свята  «Сьогодні ми зібралися, щоб засвідчити  свою повагу всім, хто носить військову форму, і відзначити свято - День  українського козацтва та День захисника Вітчизни. Ми хочемо поповнити ваші серця духом Козацької України». Тому на заході були різні цікаві конкурси, вікторини. Діти відповідали на запитання хто такий козак, яку зачіску носили козаки, що їли козаки. А в  конкурсі на  козацьку кмітливість доповнювали прислів’я.,«варили» в бібліотеці «саламаху» і «тетерю», змагалися  хто швидше  одягне шаровари та вишиту сорочку. І в цих  змаганнях вийшов переможцем  Шендрик Олександр,  за що отримав грамоту «Супер козак» 

«Ми – діти козацького роду»

            

 З давніх давен в Україні повелося, що кожне покоління передає своїм дітям пам’ять про славних оборонців рідної землі – козаків. Ця пам’ять збереглась у мові, піснях, думах і легендах, у прізвищах людей, назвах сіл і міст. З чого починалось козацтво, якими були закони на Січі, що таке козацькі клейноди та ще на багато різних запитань отримали відповіді юні козачата. На козацьку вікторину прийшли учні 4-В класу школи №1(кл. кер. Буй С.В.) Змагались тільки хлопчики, а дівчатка дружно підтримували та вболівали за своїх однокласників. Діти із задоволеннями змагались в різних конкурсах  «Риболовля козаків», «Козацький грамотій» де складали прислів’я та приказки, відгадували загадки, «варили козацькі страви».

На Січі завжди цінували вірність та справжній командний дух. Завдяки злагодженим діям, козаки завжди отримували перемогу, як і на нашому заході.

Каланчацький курінь

Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох поколінь українців.  На передодні свята Покрови команда «FIESTA» відвідала Каланчацький козацький курінь.   Екскурсоводом   козацького куріня  був отаман Каланчацького районного козацького товариства Херсонського коша Українського козацтва Олександр Бовтрюк який розповів учням багато цікавого про свій курінь, що  тут  збираються експонати й документальні матеріали з історії краю, вивчаються культурні традиції козаків, записуються зразки усної народної творчості, обряди, пісні, проводяться історичні реконструкції козацьких обрядів (весілля, проводів до лав армії, козачих ігор тощо), свят (Трійця,  Покрова, Андрія, Різдво, Свят вечір, Масляна та багато інших), що створює неповторну атмосферу та самобутній дух козачого краю. відвідувачі з захопленням розглядали козацький іконопис, січові прапори і хоругви , пронизані духом перемог і віри в краще майбутнє.
  Часи козацькі не загубилися в далекому минулому , а   діти отримали велике задоволення мандруючи  по сторінками минувшини.   

Чергове засідання команди «Fiesta»

                           

                             Команда «Fiesta», що працює при Каланчацькій  бібліотеці для дітей, спільно з   районною філією зайнятості знову зустрілися в приміщенні дитячої бібліотеки для обговорення подальшого плану роботи. Згідно  складеного плану роботи команда  планує відвідання Софіївського парку в с. Роздольне  Каланчацького району , вивчити цікаві дослідження нашого  селища, наприклад  дізнатися хто назви вулицям нашого селища давав, колишні назви вулиць і теперішні перейменовані, ще багато цікавих екскурсій вздовж нашої річки Каланчак. Завідуюча бібліотекою познайомила  учасників команди з  оновленою книжковою виставкою «Мій край єднає плинь тисячоліть» А керівник команди Нігачова Галина Дмитрівна розповіла деякі цікаві історії про заснування рідного краю, поділилася  подальшими планами щодо озеленення рідного селища учасниками команди.   

       

   

«Перший крок у світ книжок»

                 

   

У цікавий і захоплюючий світ Книги запросила  бібліотека для дітей другокласників   ОЗ «Каланчацький ЗПЗСО №1» (кл. кер. Котляр В.О.). Вони стали учасниками свята – Посвячення в читачі «Перший крок у світ книжок».   Проведення такого свята вже стало доброю традицією на початку навчального року  проводити   різні цікаві заходи з маленькими користувачами . Перші кроки дитини у книжковий світ дуже важливі. Книга – це мудрість поколінь, це друг, це порадник.  А завданням для маленьких користувачів потрібно було зробити 10 символічних кроків у книжковий світ. За кожну правильну відповідь бібліотекар відкривала  літеру у прихованому слові. Кожний крок це  цікаві завдання за  відомими  казками «Ріпка», «Попелющка», «Котигорошко» та інші. Інтерактивна гра  «Чи буває так чи ні?», «Все навпаки», складали  пазли та правильно перевернуту назву казки - і відкрилося чарівне слово – БІБЛІОТЕКА. Діти  подарували свої малюнки присвячені бібліотекарям, книжкам , бібліотеці. І дуже добре, якщо молоде покоління запам’ятає цю дружбу з книгою, з бібліотекою.

Профорієнтаційний урок.

   У Каланчацькій ЗОШ №2 відбувся профорієн­таційний урок для учасників Міжрегіонального інноваційного  проекту "ПрофіКемп" та учнів 10 класу, який проводила  К.В. Копаненко, провідний фахівець з профорієнтації сектору

профорієнтації відділу надання соціальних послуг Каланчацької  районної філії Херсонського обласного центру зайнятості

 Мета заходу - ознайоми­ти учнів з важливістю правильного вибору про­фесії для особистості і суспільства, сформувати реальний погляд на вибір професії з урахуванням їх бажань, можливостей та потреб ринку праці формування усвідомлених мотивів вибору профе­сії, професійних інтересів.

Учасники заходу обговорили, що впливає на вибір професії та основні кроки до успіху. Учні взнали, що в разі сумнівів в обранні тієї чи іншої професії, є можливість звернутися до центру зайнятості і фахівець з профорієнтації проведе індивідуальну профконсультацію у виборі майбутньої професії. Тому кожен, хто бажає, може   скористатися інформаційними та профконсультаційними послугами
центру зайнятості.

   Також на захід була запрошена фахівець Каланчацького бюро правової допомоги, яка поінформувала учнів про послуги бюро та профілактику протидії шкільному булінгу. Центр зайнятості продо­вжує активну профорієнтаційну роботу зі школярами, допомагаючи їм у виборі майбутньої професії. Тому кожен, хто бажає, може скористатися інформаційними та профконсультаційними послуга­ми центру зайнятості, а  працівники бібліотеки для дітей запрошують  познайомитись з новинками літератури даної тематики.

Подарунки від Червоного Хреста

     Наші маленькі користувачі щиро вдячні Товариству Червоного Хреста України в особі Голови Каланчацької районної організації Товариства Червоного Хреста України Петруненко Т. Д. яка подарувала  читачам дитячої бібліотеки настільні ігри  : «Крокодил» - популярну гру, в якій треба пояснити слова, словосполучення або  назву. Та захоплюючу інтелектуальну та спортивно-комерційну гру «Атака».  Наші читачі   завжди пам'ятають, що світ і людське життя тримаються на таких поняттях як любов, милосердя та  доброта.

#Хорли.Скульптура "Купальниці"

     Є на Херсонщині куточки, які без перебільшення можна назвати унікальними. Село Хорли ще  не досить відоме жителям України, однак відпочинок тут сподобається як дорослим так і малим. Тут порівняно з іншими він недорогий, але корисний, завдяки унікальному мікроклімату та наявності лікувальних джерел води та грязі. Цілющі грязі ефективні у лікуванні артритів, радикуліту, ревматизму. Йодоване повітря та сонце також позитивно впливають на стан здоров’я астматиків, гіпертоніків тощо.       

         Щоб ці слова підтвердити, команда «FIESTA» побувала на екскурсії в цьому селі. Діти дізналися багато цікавого про засновницю порту Хорли  Софію Фальц-Фейн, відвідали реставрований фонтан скульптуру «Купальниці», познайомилися з цікавою легендою. Побудований фонтан в 1903 році з італійського мармуру, скульптура у вигляді дівчини. Кажуть, що скульптура зберігає таємницю - сімейну історію, в якій поміщиця Софія Фальц-Фейн зіграла аж ніяк не ангельську роль. Хоча ніхто не знає чи це так, бо існує не одна легенда...

    За однією легендою, двоє синів баронеси Густав і Фрідріх закохалися в одну дівчину - Серафиму. Вона трагічно загинула, не діставшись нікому. А пам'ять про неї зберігає скульптура. . За іншою легендою, Густав закохався в покоївку Дарину. Баронеса-мати не могла допустити нерівного шлюбу. Вона відправила сина за кордон, а до дівчини підіслала негра, який працював в порту, щоб він її збезчестив. Дар`я вирвалася і втекла до моря, щоб в його хвилях ганьба померла  разом з нею. Але дівчину врятував рибалка і тимчасово сховав у своєму будинку, пустивши слух, що вона потонула. Син Софії  тяжко переживав горе і замовив в Італії дві мармурові скульптури для фонтанів - «Купальниця» і «Серафима». Друга встановлена ​​в Асканії-Новій. Дізнавшись про страждання пана, рибалка повідомив йому, що Дарина жива. І Густав поїхав з коханою за кордон,  де жили вони довго і щасливо, але нікому не розкрили таємницю воскресіння Дар`ї.

    До 2018 року фонтан був в занедбаному стані, зараз реставрований.

Може, щось і ви довідаєтеся цікавого, відправившись на відпочинок в с. Хорли?

«Вожакъ Данило Вовкъ».

Наші Профікемпівці «FIESTA» познайомилися з  цікавим історичним дослідженням вчителя історії  Горьківської школи Галабурди Р.С. Історичною пам’яткою в с. Привілля Каланчацького району  є могила чорноморського козака - Данила Вовка.  Це історична знахідка  поховання періоду  1794 року. В дослідженні значиться , що тут похований  староста  місцевої церкви,  козак, який приймав участь  у російсько-турецькій війні 1768 – 1774 року. На місцевому кладовищі височить  кам’яний хрест   розміром 1 м 35 см на якому  є  напис :  

«Вожакъ Данило Вовкъ».

 .

Журавлі.

            Міжрегіональний інноваційний проект з профорієнтації учнівської молоді «ПрофіКемп» за яким працює Каланчацька  бібліотека для дітей спільно з районним центром занятості та районним відділом освіти  має туристичну направленість та бере свій початок від обласних проектів «Профістарт» та «ПрофіКвест», організованих у попередні роки Херсонським обласним центром зайнятості спільно з Херсонською обласною бібліотекою для дітей ім. Дніпрової Чайки. 

Учасники проекту, учні Каланчацької ЗОШ№2  проводять дослідження усної народної творчості, місцевих легенд, переказів і    сьогодні представляють цікаву місцеву історію:                                      

                                           ЖУРАВЛІ                                        Бувальщина

      Історія ця бере початок в 1961 році . І подвір’я в якому вона відбувалася, до цього часу знаходиться поруч з ринком, що біля автостанції . Але сьогодні там живуть вже інші люди. А тоді,  в тому будинку жила сім’я Галини Леонтіївни та Василя Устимовича Хмари . Саме тоді, найменшій  доньці Надії виповнилось два роки.

Була  весна, цвіли сади , наповнюючи село медовим запахом, долітали з поля голоси хліборобів. На лузі розквітали жовтобокі ромашки . А в голубому небі живим ключем весело курликали журавлі. Гордий і славний помах їх срібних крил! Ось вони, ширококрилі, владні господарі таврійських просторів!

Василь Устимович вже котру хвилину з цікавістю спостерігав за величним польотом журавлів.

-Летіть, летіть ви мої красені, птахи хороші, - прошепотів до них. А вони двічі покружлявши над селом, низько полетіли в напрямку зелених луків. Раптово сонце сховалося за сіру хмару. Обідня перерва вже закінчувалася і Василь Устимович поспішав на роботу.

Та не встиг він зробити і двох кроків, як раптом тишу розірвав гучний постріл. Одночасно з берега долинув стривожений крик журавлів. І Василь Устимович побіг щодуху туди, де сталося нещастя. Він не бачив, як зла браконьєрська рука метнула вогонь у журавлиний ключ і ранила їх серця. Принесла горе  пташиній сім’ї. Гарячий свинець обпік груди молодої журавки, яка замикала чіткий стрій.  Враз стрепенулося молоде серце, сприймаючи страшений біль.

Різко опустилися поранені крила і каменем полетіла до землі молода журавка. Вона впала на ніжний цвіт ромашок. Забарвились вони багряною кров’ю підбитого птаха. Полилися на нещасну журавку сльози її небесних побратимів. Василь Устимович добре бачив, як плакали журавлі. Їх прозорі сльози схожі на людські . З червоних очей капали журавлині сльози і вони свої гарні голівки по черзі клали на поранене крило молодої журавки. Мабуть своїми слізьми  намагалися зупинити кровотечу з рани.

Коли Василь Устимович підійшов до сполоханого гурту, птахи знову тривожно закурликали, щільно обступаючи поранену.