Література рідного краю

• Козачок Аня

  

   

•      Нотич Єлизавета

    Мій Каланчак єдиний, найкращий на землі

Мій Каланчак - найкращий в цілім світі, Я тут життєвий почала політ! Як гарно тут цвітуть волошки в житі, Звідсіль мене ведуть дороги в світ.
Це селище славетних турбаївців, Гаїв зелених і тополь струнких. Це селище, де річка невеличка Шепоче в косах довгих вербових. 
Тут ниви колосяться і стеляться лани,

Тут радо вас зустрінуть пузаті кавуни,

Тут люди роботящі, які не знають втоми,

Для селища працюють, щоб гарно було в ньому. 
Тут трави пахнуть росами І ковила колоситься,
 З світанку й до вечірньої Пташиний спів доноситься.  
Тут рідна українська мова В куточку кожному дзвенить, 
І мами пісня колискова, Чумацький Шлях кудись зорить.  

   Я селища свого мала частинка,

   Прийшла у світ, щоб в нім добро творить.

   Я серце віддаю тобі, глибинко, І

   горда тим, що тут я маю жить!

Вже двісті років проминуло....

Вже двісті років проминуло,

 Коли у березневий час

На Україні народився

Славетний син її Тарас.

Важке дитинство, змалку найми

І бідність, душу, що шкребла,

Все ж не зломила, не схилила

Його величного пера.

Він ще малим до знань тягнувся,

 Вчився писать і малювать.

І кожен вірш, малюнок кожен

 Простому люду дарувать.

Шевченко - геній України!

Відомий він усьому роду,

Свої всі вірші і картини

Завжди присвячував народу.

Його поеми надихають

Відкрити серце для людей ,

На них зростають покоління

Нових людей і нових ідей.

Його вірші - це діалоги

Між поколіннями віків:

Минуло вже і двісті років,

 Та він найкращий із митців.

Минає все, живе лиш пам'ять...

Рік змінить вік, хвилину - час.

 Та закарбується навіки

 В серцях народу України

Славетний син її Тарас.

++++++++++++++++++++++++++

Не помічаємо любові...

Не помічаємо добра....

Не розуміємо з півслова,

Не відчуваємо тепла..

Бажаєм увійти в громаду,

І бути тим, ким мріємо,

 Все, що було, те вже позаду,

Хотіть все те, що вміємо.

Вже серце каже " Полети !" ,

 А розум завжди зважує..

 Та не зважай - йди до мети,

 як серденько підказує.

  ++++++++++++++++++++

Ми всі живемо мріями,

 Допоки молоді.

Живемо лиш надіями,

И думками уві сні.

Вони дають нам віру

І силу у все те,

 Що, мабуть, не посиле

 Моє слабке плече.

Вони бентежать серце,

Та і колотять душу,

 Але вони найкращі,

І жити з ними мушу.

Ми всі живемо мріями,

 Допоки молоді.

 Живемо лиш надіями,

Й думками уві сні.

+++++++++++++

Вмій пробачати помилки

І не винуй у всьому долю.

 Ти марно не втрачай роки

 Й не завдавай нікому болю.

Умій повірити тому,

Хто захлинувся у зневірі,

На зло відповідай добром,

 З людьми завжди живи у мирі.

Умій свою подати руку

Тому, хто заблукав в дорозі,

 А ще розрадити вмій словом

Того, хто нині у тривозі.

Вмій порадіти ти за друга,

Не потонувши у злобі,

Зумій підтримати людину,

Що опинилась у біді.

Вмій цінувати те, що маєш,

Не нарікаючи на долю,

З любов'ю в серці вмій прожити,

Нікому не завдавши болю.