Література рідного краю

  • Козачок Аня

     





  •      Нотич Єлизавета
    Мій Каланчак єдиний, найкращий на землі
Мій Каланчак - найкращий в цілім світі, Я тут життєвий почала політ! Як гарно тут цвітуть волошки в житі, Звідсіль мене ведуть дороги в світ.
Це селище славетних турбаївців, Гаїв зелених і тополь струнких. Це селище, де річка невеличка Шепоче в косах довгих вербових. 
Тут ниви колосяться і стеляться лани,
Тут радо вас зустрінуть пузаті кавуни,
Тут люди роботящі, які не знають втоми,
Для селища працюють, щоб гарно було в ньому. 
Тут трави пахнуть росами І ковила колоситься,
 З світанку й до вечірньої Пташиний спів доноситься.  
Тут рідна українська мова В куточку кожному дзвенить, 
І мами пісня колискова, Чумацький Шлях кудись зорить.  













   Я селища свого мала частинка,
   Прийшла у світ, щоб в нім добро творить.
   Я серце віддаю тобі, глибинко, І
   горда тим, що тут я маю жить!

Вже двісті років проминуло....
Вже двісті років проминуло,
 Коли у березневий час
На Україні народився
Славетний син її Тарас.
Важке дитинство, змалку найми
І бідність, душу, що шкребла,
Все ж не зломила, не схилила
Його величного пера.
Він ще малим до знань тягнувся,
 Вчився писать і малювать.
І кожен вірш, малюнок кожен
 Простому люду дарувать.
Шевченко - геній України!
Відомий він усьому роду,
Свої всі вірші і картини
Завжди присвячував народу.
Його поеми надихають
Відкрити серце для людей ,
На них зростають покоління
Нових людей і нових ідей.

Його вірші - це діалоги
Між поколіннями віків:
Минуло вже і двісті років,
 Та він найкращий із митців.
Минає все, живе лиш пам'ять...
Рік змінить вік, хвилину - час.
 Та закарбується навіки
 В серцях народу України
Славетний син її Тарас.

++++++++++++++++++++++++++

Не помічаємо любові...
Не помічаємо добра....
Не розуміємо з півслова,
Не відчуваємо тепла..
Бажаєм увійти в громаду,
І бути тим, ким мріємо,
 Все, що було, те вже позаду,
Хотіть все те, що вміємо.
Вже серце каже " Полети !" ,
 А розум завжди зважує..
 Та не зважай - йди до мети,
 як серденько підказує.

  ++++++++++++++++++++

Ми всі живемо мріями,
 Допоки молоді.
Живемо лиш надіями,
И думками уві сні.
Вони дають нам віру
І силу у все те,
 Що, мабуть, не посиле
 Моє слабке плече.
Вони бентежать серце,
Та і колотять душу,
 Але вони найкращі,
І жити з ними мушу.
Ми всі живемо мріями,
 Допоки молоді.
 Живемо лиш надіями,
Й думками уві сні.

+++++++++++++

Вмій пробачати помилки
І не винуй у всьому долю.
 Ти марно не втрачай роки
 Й не завдавай нікому болю.

Умій повірити тому,
Хто захлинувся у зневірі,
На зло відповідай добром,
 З людьми завжди живи у мирі.

Умій свою подати руку
Тому, хто заблукав в дорозі,
 А ще розрадити вмій словом
Того, хто нині у тривозі.

Вмій порадіти ти за друга,
Не потонувши у злобі,
Зумій підтримати людину,
Що опинилась у біді.

Вмій цінувати те, що маєш,
Не нарікаючи на долю,
З любов'ю в серці вмій прожити,
Нікому не завдавши болю.

Немає коментарів:

Дописати коментар