Краєзнавчі замальовки

http://detskay.blogspot.com/2017/04/blog-post_15.html



« Парк с. Роздольне - унікальний природний ландшафт Каланчацького району»

Шановні члени  журі та присутні учасники змагань, мене звуть Нікітенко Світлана, я представляю команду Каланчацького району  з роботою « Парк с. Роздольне - унікальний природний ландшафт Каланчацького району»
Є на Херсонщині куточки, які без будь-яких перебільшень можна назвати унікальними. Ось тільки знаємо про них мало. А жаль, вони того варті.
Каланчацький район – це безкрайні степові простори з віковими курганами; солоними та прісними озерцями та ставками; колоритністю і зачарованістю річки Каланчак; болотистими ділянками та з численними розгалуженнями системами водоканалів, які беруть початок від Північно–кримського каналу, з посушливим степовим кліматом.
Та є на території  Каланчацького району   природні ландщафти, які  зазнали антропогенного впливу та стали справді унікальними для своєї місцевості. Яскравим прикладом є парк с Роздольне.
Ми поставили перед собою мету – довести, що  закладений Фальц-Фейнами парк  з плином часу  перетворився на унікальний для степу природний ландшафт.
Мета конкретизувалася в завданнях.
Перш за все з’ясувати історю заснування парку,його видовий склад.
По- друге, вивчити особливості існування не характерних для степу рослин, в тому числі дубу;
 за відповідним методиками визначити вік дерев у парку. І, звичайно, отриману інформацію популяризувати серед учнів нашої школи.
А оформлену роботу направити на районний етап Всеукраїнської експедиції « Моя батьківщина Україна»
Значний внесок у розвиток та встановлення Херсонської губернії зробив відомий рід Фальц-Фейнів. Простий поміщик, пристрасно  закоханий в природу, допитлива  і зосереджена людина Фрідріх. Фальц-Фейн заснував відомий на весь  світ  заповідник Асканія-Нова.   
З південного і західного боку маєтку родини Фальц-Фейніву селі Гаврилівка (на правому березі Дніпра поблизу села Новоолександрівка, що на півночі Херсонської області) межував дендропарк. Він був розбитий на складному рельєфі з системою каналів, озер і фонтанів. Дендропарк, а також зоопарк, були влаштовані Олександром Фальц-Фейном за прикладом брата Фрідріха (в Асканії-Нова).
Софія Богданівна Фальц-Фейн, велика підприємниця та співзасновниця відомого заповідника Асканія-Нова і морського торгівельного порту Хорли, в своїй економії (нині село Роздольне) активно  проводила озеленення. Софія Богданівна назвала  економію “Дофіно”, що з  французької означає “ПЕРЛИНА”. Дійсно, вона хотіла зробити цей куточок перлиною степу, щось подібне до Асканія-Нова. 
Економія була добре озеленена. В центрі був сквер, посередині якого  містився квітник і від нього променями йшли алеї вічнозеленої туї. По краях росла біла та рожева акації.
Від центрального маєтку, в якому зупинялася Софія Богданівна, до самого моря була висипана піском доріжка і обсаджена бузком. Бордюри були цегляні. Біля маєтку був фонтан: дівчина з білого мармуру, що тримає рибу, з рота якої б’є водограй.
Навколо маєтку висаджено кущі персидського та іншого бузку, який зберігається до нашого часу.
Але найбільше диво – це парк, з його чудовими алеями з вічнозеленої туї та бузку, який зберігся до нашого часу, але по-варварськи винищується.
Благородні в’язи, клени, тополі, посадки кизилу /одне дерево кизилу росте в даний час на території табору “Дружба”/, зарослі шипшини, чорної бузини і зараз нагадують ті часи. Столітні тополі й тепер радують око своєю стрункістю. Збереглося декілька дерев шовковиці. А посадки грецького горіха частково знищені в часи німецької окупації, останні загинули без зрошення
Є в центрі парку невеликий ставок, обсаджений ясенами, з острівцем посередині. Є також насадження гледичії, сріблистого логу, сосни. По парку вільно ходили фазани.
Територія парку зрошувалась з артезіанських свердловин. Це, дійсно, був зелений оазис серед степу, де водилося безліч гадюк.
Всього під сквери і парк було відведено 47 десятин землі, а під садибою – 10 десятин.
В шістдесяті роки двадцятого століття парк було взято під охорону, як пам’ятник паркової культури.
 Увагу привертає  дубовий гай в північній частині парку. Адже дуби  ростуть у помірно зволоженому природному середовищі,  а не в посушливому степу.
Скільки років дереву? Це питання досить часто задають діти. Особливий інтерес при цьому виникає, якщо питання стосується якого-небудь дерева-довгожителя. У літературі наводяться лише приблизні відомості про визначення віку дерева, використовуючи зовнішні його ознаки, наприклад «зразковий вік дуба, обхват якого на висоті 1,3 метра - 500-600 сантиметрів становить 400 років.»
Перш за все потрібно зрозуміти, що зовнішні ознаки (висота, окружність стовбура ) залежать від породи дерева, від специфіки умов, в яких воно виросло (на галявині, узліссі чи в гущавині), від екологічних потреб дерева (світлолюбне або тіньовитривале, вологолюбне або посухостійке тощо), а також від відповідності цих потреб конкретних екологічних умов, в яких воно виросло, від ступеня рекреаційного навантаження на дану місцевість і так далі. Для визначення віку дубу та тополі ми використали дві методики, вивчення річних кілець по спилам та визначення приблизного віку дерев з використанням значення приросту деревини. Ці дві методики пов’язані між собою. За першою методикою вимірюються розміри пня ( обхват стовбура, його діаметр) та кількість річних кілець. Визначається середнє арифметичне % довжини кори та серцевини і середнє арифметичне товщини річного кільця одного спила. Ці дані необхідні для визначення приблизного віку, не спиляного дерева, яке проводиться на другому етапі.
Були проведені вимірювання 10  тополь та 10 дубів. Спочатку виміряли  окружність стовбурів на висоті 1м 30см.
.Визначили діаметр і радіус стовбура за формулою, як це було зроблено раніше.
 Перевели середню величину суми товщини кори і серцевини, виражену у відсотках прийнявши довжину радіуса за 100% - в міліметри за формулою 
Визначили товщину деревини по відношенню до всього діаметру, радіусу, використовуючи усереднене значення суми довжини кори і серцевини по радіусу, (з величини радіуса відняти значення суми кори і серцевини). Обчислили вік дерева, розділивши значення товщини деревини по радіусу на усереднене значення річного приросту.
Нам не вдалося на 100% досягти чистоти експерименту за відсутності достатньої кількості спиляних дерев. Та все ж, ми встановили, що на території парку ростуть різні за віком дерева, більшість яких – це все ж таки молоді рослини віком до 50 років. Достатня кількість вологи сприяє росту дубів та тополь у цій місцевості. Дубовий гай відновлюється за допомогою самонасіву. Таким чином, можна стверджувати, що парк, колись рукотворний. перетворився на унікальний природний ландшафт.
Ми вважаємо, що цей парк, який був закладений ще сто років тому, за умов правильного підходу, може  дійсно стати «перлиною степу», візиткою Каланчацького району. 



            
КАЛАНЧАЦЬКА  СЕЛИЩНА  РАДА
КАЛАНЧАЦЬКОГО  РАЙОНУ  ХЕРСОНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ   
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я С Е Л И Щ Н О Г О   Г О Л О В И 
04.02.2016                                                             № 07 
       Про перейменування вулиць, провулків,  інших об’єктів селища Каланчак

          Відповідно до рішення шостої сесії селищної ради сьомого скликання  від  28 січня 2016 року № 53 «Про перейменування вулиць, провулків, інших об’єктів селища Каланчак»,  рішення виконавчого комітету селищної ради від 20 січня 2016 року № 03 «Про схвалення переліку вулиць та провулків в селищі Каланчак, які підлягають перейменуванню», протоколів засідання комісії селищної ради з перейменування вулиць та провулків, інших об’єктів селища Каланчак від 19.11.2015 року та від 11.01.2016 року,  на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»,  керуючись пунктом 20 частини четвертої статті 42,  частиною 8 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій»:
      1.Затвердити перелік вулиць, провулків та інших об’єктів селища Каланчак, що підлягають перейменуванню згідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»,  що додається.
      2. Котелевичу О.В., заступнику селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, організувати  виготовлення та встановлення табличок з новими та старими назвами вулиць і провулків селища, що зазнали перейменування.
       3. Марченко Л.О., секретарю виконавчого комітету, надати інформацію щодо зміни назв вулиць та провулків селища Каланчак до Херсонської філії державного підприємства «Інформаційний центр».
      4. Контроль за виконанням даного розпорядження залишаю за собою. 


Селищний голова                                   В.К.Зінчук                                                         

                                                                      ЗАТВЕРДЖЕНО:

                               Розпорядження  селищного   голови
від 04 лютого 2016 року № 07  
П Е Р Е Л І К
вулиць, провулків, інших об’єктів селища, які перейменовуються згідно
Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»  

Стара назва
Нова назва



1.
вул. Горького
вул. Олександра Берези



2.
вул. Жовтнева
вул. Козацька



3.
вул. Калініна
вул. Маличенка



4.
вул. Комсомольська
вул. Преображенська



5.
вул. Котовського
вул. Калинова



6.
вул. Крупської
вул. Скадовська



7.
вул. Леніна
вул. Херсонська



8.
вул. Піонерська
вул. Михайлівська



9.
вул. П.Морозова
вул. Чаплинська



10.
вул. Пролетарська
вул. Степова



11.
вул. Радянська
вул. Затишна



12.
вул. Фрунзе 
вул. Будівельників



13.
вул. Чапаєва
вул. Хорлівська



14.
вул. Щорса
вул. Мельнична



15.
пров. Маяковського
пров. Дружби



16.
пров. Червонопрапорний
пров. Перемоги



17.
пров. Херсонський
пров. Соборності



18.
пров. Скадовський
пров. Спортивний



19.
мікрорайон «Жовтневий»
«Преображенський»
  
Секретар ради                                        С.І.Харченко

                                      Рядки  історії

            





Каланчак - селище, адміністративний центр Каланчацького району Херсонської області, розташований у південній її частині. Селище тягнеться зі сходу на захід по обидва боки річки Каланчак. Відстань до обласного центру - 100 км. Площа району складає 91 тис.кв.км. Населення – близько 10 тис. осіб. День селища відзначається  в кожну третю суботу вересня. Туристичні маршрути, що пролягають тут є невід'ємною частиною не тільки Херсонщини, а й усього півдня України. На клімат  регіону відчутно впливає Чорне море, розташоване за декілька кілометрів від селища. Територіальна громада селища Каланчак має власний прапор та герб. Як і кожний населений пункт  Каланчак має свою історію, і ця історія нерозривно пов’язана  з історією Півдня України та України в цілому. Велика кількість визначних історичних осіб  та постатей минулого причетна до історії села, впливала на його розвиток  чи бувала в цій місцевості. Започатковане влітку 1794 р. скарбове село Каланчак дістало назву від однойменної річки. Уперше про неї згадує Геродот (V ст. до н.е.): "Шоста річка - Гіпакіріс починається з озера, перетинає озеро скіфських кочівників і потім впадає в море біля міста Каркінітіди, лишаючи з правого боку так званий Ахіллів біг" (Тендру). Локалізацією Гіпакіріса займалося багато дослідників, і хоча в пониззі Каланчака не збереглося слідів грецької фортеці Каркінітіди, все-таки більшість з них ідентифікувала Гіпакіріс із Каланчаком. Дехто з істориків схильний думати, що назва селища Каланчак походить від татарського слова Кале-Кучук (мала фортеця), а точніше "Каленчик". Але назва "Каланчак" може мати й інший корінь і якраз у загальновживаному слові, запозиченому також у татар: "каланча", тобто підвищений пункт (будівля чи місце), з котрого можна робити якісь спостереження. Турецький мандрівник Евлії Челебі (ХVІІ ст.), котрий здійснив багато подорожей по країнах мусульманського Сходу та Європи, називає Каланчак "Канглиджаком", але, думається, що це була не "возова дорога" в перекладі з татарської, а "земля племені кангли", яке колись населяло Перекоп. Це найменування перебрала на себе степова річка, воно остаточно утвердилося у староукраїнському переозвученні - Каланчак. Заселення території сучасного Каланчака, за свідченнями археологічних пам'яток, відноситься до ІІІ-ІІ тисячоліть до н.е. Під час розкопок курганів поблизу Каланчака було виявлено захоронення епохи бронзи. Тут уміли плавити метал, виготовляти зброю.

В пізніші часи степ обсіли скіфи. Значною подією в політичному житті Скіфії була війна з перським царем Дарієм, який у 514 р. до н.е. вдерся у Надчорномор’я. Автори ХVІІІ ст. називають Кам’яний міст через річку Каланчак Дарієвим. 17 та 31 травня 1787 р. біля цього мосту двічі зупинялася Катерина ІІ під час її помпезної поїздки на Південь. У раннє середньовіччя під час великого народоруху степом пройшли на захід численні азійські орди. Пізніше тут були кочів’я печенігів і половців. З виникненням Кримського ханства, а потім Запорізької Січі степ між Дніпром і Перекопом надовго став місцем сутичок, а річка Каланчак - важливим плацдармом. Тут змагалися з ординцями козаки під проводом кошового отамана Івана Сірка.
Початок заселення сучасного Каланчака пов’язується з приєднанням Криму до Росії. З 1983 р. неподалік від майбутнього села почали осідати кріпаки - втікачі з північних губерній. У серпні-вересні 1794 р. сюди вислано частину учасників відомого Турбаївського повстання на Полтавщині. 17 сімей осіли на річці Каланчак. Вони й заснували казенне село Каланчак.
Швидкому розвитку населеного пункту з початку ХІХ ст. сприяв літописний чумацький Соляний шлях, що проходив через Каланчак. Основним заняттям каланчацьких селян було хліборобство й скотарство.
У роки Кримської війни (1853-1856 рр.) Каланчак став важливим етапним пунктом, через який проходили російські війська, ополченці. Із Севастополя через село провозили поранених солдатів. У 1843 р. тут відкрито церковноприходську школу на два класи. У 1912 р. відкрито першу бібліотеку.
Вільнолюбний дух турбаївців проявився в нащадках. Жителі Каланчака брали активну участь у Першій світовій і громадянській війнах, а потім і у відбудові.
У 1924 р. до Каланчацької сільської ради входило три колективних господарства та один радгосп. У селі працювали механічні млини, багато вітряків, декілька олійниць, черепичний завод, кузні, чоботарські майстерні, а також три школи, лікарня, ясла, дитсадок, дитбудинок.
З 11 вересня 1941 р. по 2 листопада 1943 р. Каланчак був окупований фашистами. У концтаборі, створеному німцями на території колишнього колгоспу ім. Будьонного, окупанти розстріляли 139 радянських військовополонених. Тепер на цьому місці стоїть пам’ятний знак. Значних збитків завдали фашисти. Було зруйновано та пограбовано господарство, знищено МТС, млини, маслозавод, бібліотеку, лікарню, клуб, а також численні будинки громадян.
Незгасною славою вкрили себе земляки, серед яких Герой Радянського Союзу Т.Я. Левицький та командир партизанського загону в Криму Ф.С. Харченко.
Поступово заліковувалися рани, завдані війною, зміцнювалася економіка. У 1950 р. 9 артілей райцентру об’єдналися в три великі колгоспи: "Партизан", "Перемога", та ім. Будьонного. Кожне господарство мало по 7-8 тис. гектарів землі, чимало техніки.
Відчутні зміни відбулися на селі в 60-ті роки, коли в посушливі степи Таврії прийшла дніпрова вода - став до ладу Північно-Кримський канал. На зрошувальних землях подвоїлися, а то й потроїлися врожаї зерна, технічних і кормових культур, овочів, фруктів і винограду.
Більшого розвитку набув Каланчацький маслозавод, заснований у 1931 р., єдиний у південному регіоні області, який переробляв вершки, що надходили від сепараторних  3 пунктів сіл Каланчацького, Чаплинського, Скадовського та Цюрупинського районів. У 60-ті роки підприємство виробляло крім вершкового масла морозиво та казеїн. У 1995 р. підприємство реорганізовано у ВАТ "Каланчацький маслозавод", а в 2011році в ПАТ "Каланчацький маслозавод". Сьогодні це велике галузеве сучасне молокопереробне підприємство. Всеукраїнський конкурс якості продукції «100 кращих товарів України» особливо успішний для колективу ПАТ «Каланчацький маслозавод». Колекція нагород цього підприємства поповнилася відзначенням на всеукраїнському рівні найвищою якістю масла солодко-вершкового «Селянське». Каланчацькі маслороби пропонують споживачам висококалорійний продукт, вироблений з натуральних свіжих вершків, одержаних з екологічно чистого молока. Цей продукт, у чому пересвідчилися ті, хто визначав якість товарів, представлених на конкурс, не містить консервантів. На чільному місці характеристика продукції заводу і в каталозі, випущеному Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 10-го ювілейного конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України». Трудівники ПАТ «Каланчацький маслозавод довели, що вміють цінувати партнерські стосунки з постачальниками сировини, перетворюючи молоко на продукти високого ґатунку.
Історія підприємства ВАТ «Каланчацька харчосмакова фабрика» сягає корінням у далеке минуле. У повоєнні роки було відновлено роботу млина. Який збудував ще на початку XX ст. місцевий поміщик Чубаров. Згодом, поруч з млином почала працювати олійниця. Після війни на цьому місці було створено Каланчацький рай харчокомбінат, на якому декілька років підряд так і працювали млин та олійниця. Через деякий час було відкрито пекарню, а пізніше – цех по виробництву газованої води та консервний цех. Було налагоджено виробництво комбікормів. Запрацював ковбасний цех. У зв’язку з змінами у державі, що вплинули на господарську діяльність підприємства, Каланчацьку харчосмакову фабрику було реорганізовано в ВАТ «Каланчацька харчосмакова фабрика».
Чим краща і вища якість електрозв’язку, тим менше про це згадують абоненти, сприймаючи усе, як належне. Показники цеху телекомунікаційних послуг Каланчацького Сервісного центру на протязі тривалого періоду утримуються в числі перших у рейтингу підприємств електрозв’язку області. Сучасна цифрова АТС та пункт колективного користування Інтернетом в Каланчацькому районі – одному з перших серед сільських райцентрів області. Застосування нової технології у підключенні абонентів до мережі Інтернет, дозволить розширити коло користувачів в районі і серед сільських абонентів. Колектив завдячує своїм ветеранам, які щедро ділилися своїм професійним умінням та людськими якостями з тими, хто працює сьогодні.
Підключення селища до електролінії Каховської ГЕС дало змогу населенню широко застосовувати електроенергію в побуті. В 1961 році у Каланчацький район прийшла електрика. Становлення електроенергетики в районі неможливо уявити без колишнього першого начальника Каланчацького району електромереж В.І.Первозванного. Він залишив по собі добру пам’ять і світло, яке завжди сяятиме в оселях каланчакців. Вимогою сьогодення стало спорудження об’єктів альтернативної енергетики. В 2014 році в районі заплановано початок будівництва електростанції на енергії сонця компанією «Енеко Україна» на площі майже 100 га., закінчиться перша черга встановлення вітряків компанією «Віндкрафт».
Для Каланчацького району характерно те, що 121.3 км його території тягнеться понад узбережжям Чорного моря. Природа подарувала приморському краю чимало курортологічних ресурсів. 35 км природних пляжів, добре прогрітих сонцем пологих мілин Джарилгацької та Каркінітської заток. Каланчацьке примор’я – це багаті м’ясом, рибою, фруктами, овочами, кавунами місця, лікувальні грязі, які за даними одеського НДІ курортологі

Немає коментарів:

Дописати коментар