«Її голка творить
диво…»
В
рамках Клубу цікавих зустрічей, який працює в районній дитячій бібліотеці, знову зустріч. На цей раз
з молодою, талановитою вишивальницею. Майстриня вишивки підкорила душу і серця своєю майстерністю
всіх учасників зустрічі. Людина, від
якої випромінюється домашнє тепло і затишок, саме це є і в роботах молодої майстрині , Коваленко
(Куюн) Вікторії Вікторівни , яка
мешкає у нас в селищі Каланчак . Мама
згадує, що дитина народилася хворою, і вона буквально «вимолила» життя донечки
у Бога (напевно пізніше й з'явиться
багато вишитих робіт релігійної тематики). Її роботи просякнуті
національним макросвітом, в роботах втілюється традиційна душа нашого народу,
його гідність, дух і пам'ять. Любов до вишивання вона успадкувала від своїх
бабусь, які з самого дитинства навчали
її цьому мистецтву. Вікторія з теплотою пригадує свою
прабабусю Варвару та бабусю Лідію Василівну. Обидві жінки
довгими зимовими вечорами, розповідали онучці казки, згадуючи свої молоді роки,
постійно вишивали. А ще з вдячністю й
теплотою говорить Вікторія про свого вчителя трудового навчання Розум Валентину
Іванівну. Хоч і вміла вишивати, та дослухалася до кожної поради, кожного
зауваження досвідченого вчителя. А потім, звичайно, перечитала й сама багато
літератури про техніку української вишивки, з'явилися у дівчини й власні
секрети майстерності.
Згадує Вікторія, як спочатку було
неможливо придбати не тільки якісні нитки, а й звичайне муліне. Першою великою
роботою молодої майстрині був портрет Т. Г. Шевченка. Українка по духу,
справжня патріотка, вона переконана, що кожен, почувши ім'я Шевченко, неодмінно
вигукне: «Україна!». Навчалася Вікторія
тоді ще в дев'ятому класі. Мама, Куюн Світлана Олександрівна викладала
українську літературу, і дівчина зрозуміла, що Шевченко - це святиня, якою
дорожить народ, тому й вирішила вишити його. А пізніше були вже вишиті картини-
портрети І.Франка, Л.Українки, «Заповіт» Т.Г.Шевченка.
Це
був тільки початок. А потім
