Це наша бібліотека

                         12 серпня 1950 року –
день коли дитяча бібліотека відокремилась від бібліотеки для дорослих. 

Утворилась бібліотека для дітей та юнацтва.

                    
Селище наше міського типу, має гарну назву – Каланчак. Розташоване на півдні області, неподалік від мілководного Каланчацького лиману. Відстань від залізничної станції Каланчак – 25 км, за 7 км – Чорне море. На території селища є п'ять сільськогосподарських та промислових підприємств, чотири школи і стільки ж дитсадків, три будинки культури, три бібліотеки, кінотеатр, територіальне медичне об'єднання, магазини, бари, два підприємства зв'язку. Тут проживає 75% усіх підприємців району. Діють п'ять церков різних конфесій. У Каланчаку проживає 11109 чоловік.
Каланчацька центральна бібліотека має цікаву історію, довжиною у дев'ять десятиріч, беручи початок з 1912 року. А в 1950 році за рішенням виконкому Каланчацької райради прийнято рішення відкрити районну дитячу бібліотеку.
12 серпня 1950 року – день коли дитяча бібліотека відокремилась від бібліотеки для дорослих. Утворилась бібліотека для дітей та юнацтва. Завідувати бібліотекою призначено жінку – чесну, вольову, наполегливу і знаючу свою справу – Лебідь Лідію Дмитрівну. Бібліотека розміщувалась в одному невеличкому будиночку .Бібліотека для дорослих, для дітей, відділ культури в купі. Під бібліотеку для дорослих виділялось 1 кімната і 1 кімната для дітей з плитою яку нічим взимку було опалювати. А про обладнання не було і мови. 2 – односторонні стелажі, що примостились під стіною, 6 стільців, сплетених з лози, та 2 саморобні столи (один із них кухонний), що ні сісти, ні стати до нього. А через рік після відкриття бібліотеки, після закінчення Херсонського культосвітнього училища приїхала в с.Каланчак Жолуденко Віра Іванівна. Від якої так і віяло юністю, доброзичливістю. Пліч-о-пліч пропрацювали дві скромні трудівниці Лебідь Л.Д. і Жолуденко В.І. понад 35 років разом. Це з їх старанністю з кожним роком зростала кількість юних друзів бібліотеки. Вони привчали дітей до суспільно-корисної праці, виховували в них любов друкованого слова.
Зі спогадів колишньої завідуючої бібліотеки для дітей Лебідь Л.Д.: "Віддавши всі найкращі роки життя роботі з дітьми, пропаганді книги, я і зараз вважаю, що це найцікавіша професія. Всі процеси бібліотечної роботи були для мене цікаві, з радістю я їхала на село, допомагала бібліотекарям в організації кімнати юного читача, в організації відкритого доступу до книжкового фонду для дітей."
Наша бібліотека багато років тримала І місце серед районних бібліотек в області, була школою передового досвіду по керівництву читання, на її базі неодноразово проводились обласні та районні семінари.
І в той час і зараз бібліотека для багатьох стала вогнищем тепла, джерелом відкриття і пізнання. Теперішні дідусі і бабусі, мами і тата приводять в бібліотеку своїх дітей та онуків.
З 1965 року бібліотека перебирається в нове приміщення. Має площу 112 кв.м, в т.ч. читальний зал – 48 кв.м, книгосховище.
Значним кроком у розвитку бібліотечної справи стала централізація. У жовтні 1979 року в єдину мережу централізованої бібліотечної системи об'єднались районна, дитяча та сільські бібліотеки.
З 1980 року в бібліотеці для дітей працює Клуб цікавих зустрічей з професійним нахилом. Мета Клубу була розповісти, ознайомити учнів 8-9 класів з професіями нашого району, щоб діти закінчивши школу мали поняття про ту чи іншу професію і зробити для себе правильний вибір. Про роботу Клубу багато було заміток на сторінках районної газети “Слава праці”. З 1992 року Клуб цікавих зустрічей почав працювати в новому напрямку – поліпшення знань з народознавства, вивчення історії рідного народу та краю, усна народна творчість, народна та національна символіка, календар народних свят, звичаїв, традицій, українська кухня – такий обсяг знань, який читачі повинні одержати на цих заняттях. Теми занять ніколи не нав'язуються бібліотекарем. Завжди враховуються побажання самих учасників Клубу. Було проведено заняття по таких темах: “Красно дякуємо за хліб”, “Не бідніє край талантами”, “Пісня – душа народу”, “Всі свята грудневі в гості до нас прийшли”. Робота Клубу допомагає в діяльності бібліотеки – зріст попит на книги по народознавству, а готуючись до засідань Клубу, спілкуючись з жителями селища, розширюють світогляд і самі працівники бібліотеки.
З 1980 року при дитячій бібліотеці працював Клуб “Джерельце” для молодших школярів. На заняттях діти вчилися спостерігати цікаві явища природи, зміни, що відбуваються навколо, поведінку птахів і тварин в різні пори року. Заняття Клубу проходили у формі літературних ранків. Вікторин, бесід, годин цікавих повідомлень. З 1992 року Клуб “Джерельце” було перейменовано в Клуб “Чомучка”. Членами Клубу можуть бути допитливі, щедрі, кмітливі, трудолюбиві. Засідання проходять за такими темами “Заливається дзвінок – починається урок”, “Скатерть самобранка”, “Про машини, про станки і робочі дві руки”, “Де земля кінчається, на чому все тримається ”. Під час проведення заняття бібліотекарі намагаються на зосереджуватися на одній формі проведення, а включають “Поле чудес”, “Що? Де? Коли?” та інші нові форми масової роботи.
Готуючись відзначити 200-річчя Каланчака, в дитячій бібліотеці оформили книжкову виставку “Як тебе не любити, краю мій степовий”, проведено “Подорож в історію свого села”, книголіт – “Землі квітучої краса - Каланчак”.
Книга. Лялька. Театр... Як об'єднати ці поняття, як змусити їх служити єдиній меті – яскравіше, емоційніше донести зміст книги до маленьких читачів, зробити кожну зустріч з книгою святом?
Це запитання стало перед працівниками нашої бібліотеки ще в 1986 році. Тоді й народився задум створити в молодшому відділі обслуговування ляльковий театр книги “Дюймовочка”. Створили умови для роботи театру. Ляльки допомагають нам виховувати у дітей культуру читання, повагу до книги. Хорошим бібліотечним уроком стала вистава “Як берегти книгу”, “Незнайка в бібліотеці”, “Волшебные очки”, “Курочка Ряба на новий лад”.
Постійно тримаємо в полі зору завдання створення індивідуального обличчя бібліотеки. М'які іграшки: ведмеді, зайці, пластмасові крокодили і багато інших звірят, яскраві малюнки до ілюстрації з дитячих книг, а ще букети квітів, польових рослин, сформовані у стилі “ікебани”. Вони на кожній шафі, поличці, а це придає і читальному залу, і залу для учнів 1-4 класів не лише краси, а свіжості і неповторності.
Та особливо привертає учнів зал для найменших читачів. Бо справді він нагадує казковий світ. Тому, хто вперше завітає сюди, неодмінно захочеться пройтися залом, потримати в руках іграшкового ведмедя, чи взяти з полички ляльку. Так і робить дітвора перш ніж взяти книжку, за якою прийшли у бібліотеку. Тут же можеш зупинитися і помилуватися казковим ставком, посидіти під дубом, а потім віднайти на його віттях завдання, де читачу пропонують відгадати загадки чи пригадати якесь прислів'я. Хоч і дерево у нас штучне, але доповнює вдалий малюнок ставка і все це схоже на природне. “Долиною дитинства” – так назвали цей витвір наші бібліотекарі.
З кожним роком працівники бібліотеки урізноманітнюють форми і методи пропаганди книги. Більше уваги приділяють індивідуальній роботі з читачами, та разом з тим удосконалюють і масову роботу по пропаганді книги. Все це було б неможливим без того арсеналу знань, методик, досвіду, що були накоплені за ці роки існування бібліотеки.
Прекрасні кадри, що працювали в ті роки Лебідь Л.Д., Жолуденко В.І., Пашкова Л.М. і, що працюють зараз  Гончарова В.В., Красновська І.С. постійно в творчому пошуку забезпечують бібліотеці вдячність в очах своїх читачів. І все, що у нас є, ми бережно зберігаємо, чим багаті, тим щедро ділимося з істинними друзями і любителями книги.
 Завідуюча дитячою бібліотекою Красновид С.О.