Людська
пам’ять – дивуюча сила. Людські спогади є дуже важливими в нашому житті.
Трапляється в житті таке, що коли розлучаєшся з дорогою тобі людиною, то залишаються добрі спогади про неї.
Якби дерева вміли говорити… Вони б неодмінно
розповіли б історію свого життя. І
найперше про людей, котрі це життя їм дали – від того благодійного моменту,
коли саджанці потрапили у землю, і до
того, коли їх крони стали могутніми. Мабуть, саме цим відрізком часу – життям
одного могутнього дерева – вимірюється професійне уміння і захоплення Архіпова
Володимира Івановича.
Кажуть, щоб залишити слід на землі і водночас
зробити добру справу, треба побудувати будинок,
посадити дерево і виростити сина.
Можна уявити, скільки корисних справ зробив цей добрий чоловік в пам’ять якого працівниками районної дитячої бібліотеки та "Клубом цікавих зустрічей" було
проведено вечір-пам’ять. На який
були запрошені син - Юрій Володимирович,
ансамбль «Южаночка» Партизанського СБК та
учні 9-Б класу Каланчацької ЗОШ№1(кл. керівник Валуєва Н.В.)
Ведучі
заходу розповіли
яким був Каланчак у 60-х роках?
Як він змінювався протягом
наступних десятиліть? Глиняно-грунтові дороги, в’язкі, непрохідні
від дощів. Ноги не витягнеш. Без гумових чобіт не обійтися. Води в нашому краї
не було, поливу звичайно теж. А росли тільки де не де акації, а з квітів іриси, які особливо не потребували поливу. З колгоспних полів, на яких були висіяні зернові, вітер підіймав грунт
часом разом з насінням і переносив по степу на кілометри. Таку картину
природа повторювала з року в рік ще не
одне десятиліття. Навіть коли вже було
збудовано Північно-Кримський канал, доводилося спостерігати як на захисні плити
каналу протяжністю в декілька кілометрів осідало до десяти сантиметрів пилу.
Багата
талановитими людьми, зігріта палючим сонцем, обвітрена степовими буревіями
земля Каланчацька.
З приїздом в наше селище дипломованого спеціаліста
агронома-лісомеліоратора Володимира
Івановича Архіпова, Каланчак
перетворився на оазу, на казковий
зелений острівець.
Це завдяки задумці Архіпова В.І. ми тепер милуємося стрункими тополями, які
високо рвуться в небо, роблять кола чарівного танку ялинки, немов зелені
м’ячики, рядочками стеляться вічнозелені екзотичні кущі.
«Озеленення райцентру Каланчак Херсонської
області» - так називалася дипломна робота Володимира Архіпова, якою
він довів, що в посушливих степах України, в зоні так званого ризикованого
землеробства, можна створити чудові художньо-декоративні композиції із дуже
гарних порід дерев та кущів.
Впровадження проекту у життя було нелегким.
