« Її голка творить диво…»

                                       «Її голка творить диво…»

      В рамках Клубу цікавих зустрічей, який працює в районній  дитячій бібліотеці, знову зустріч. На цей раз з молодою, талановитою вишивальницею.    Майстриня вишивки  підкорила душу і серця своєю майстерністю всіх учасників зустрічі.  Людина, від якої випромінюється домашнє тепло і затишок, саме це є і в  роботах молодої майстрині ,  Коваленко (Куюн) Вікторії  Вікторівни , яка мешкає у нас в селищі Каланчак .  Мама згадує, що дитина народилася хворою, і вона буквально «вимолила» життя донечки у Бога (напевно пізніше й з'явиться багато вишитих робіт релігійної тематики). Її роботи просякнуті національним макросвітом, в роботах втілюється традиційна душа нашого народу, його гідність, дух і пам'ять. Любов до вишивання вона успадкувала від своїх бабусь,  які з самого дитинства навчали її цьому мистецтву.  Вікторія  з теплотою пригадує  свою  прабабусю  Варвару  та бабусю Лідію Василівну. Обидві жінки довгими зимовими вечорами, розповідали онучці казки, згадуючи свої молоді роки, постійно вишивали. А ще з  вдячністю й теплотою говорить Вікторія про свого вчителя трудового навчання Розум Валентину Іванівну. Хоч і вміла вишивати, та дослухалася до кожної поради, кожного зауваження досвідченого вчителя. А потім, звичайно, перечитала й сама багато літератури про техніку української вишивки, з'явилися у дівчини й власні секрети майстерності.

              Згадує Вікторія, як спочатку було неможливо придбати не тільки якісні нитки, а й звичайне муліне. Першою великою роботою молодої майстрині був портрет Т. Г. Шевченка. Українка по духу, справжня патріотка, вона переконана, що кожен, почувши ім'я Шевченко, неодмінно вигукне: «Україна!».  Навчалася Вікторія тоді ще в дев'ятому класі. Мама, Куюн Світлана Олександрівна викладала українську літературу, і дівчина зрозуміла, що Шевченко - це святиня, якою дорожить народ, тому й вирішила вишити його. А пізніше були вже вишиті картини- портрети І.Франка, Л.Українки, «Заповіт» Т.Г.Шевченка.

        Це був тільки початок. А потім    

вишивання заполонило дівчину повністю. З'являються перші пейзажі. Чарівною осінньою порою так приємно мріяти й творити! Чаклунка осінь надихає створювати неповторні, загадкові сюжети: на осінній квітці зустрівся повільний, але гарний метелик; чи то кружляє листочок, повільно падаючи з дерева. Співає та радіє душа, зачарована осіннім вітерцем, що кличе за собою золотаве дрібне  листячко. Осінньою порою Вікторія мріє зупинити час, тому й вишиває осінній пейзаж, зупиняючи мить цієї пори назавжди.

        Закінчивши із золотою медаллю Каланчацьку ЗОШ №2, Вікторія вступила до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана на факультет економіки та управління. Багато хто думав, що захоплення вишивкою відійде на другий план. Та навчання і захоплення йшли поряд. Вікторія згадує, що друге іноді брало гору. Київ - місто великих можливостей. Ось де можна було придбати і гарні нитки, і канву для вишивання, і чудові схеми. Вишивати завжди обирала те, чим жила душа, до чого прагнуло дівоче серце. Хотілося порадувати маму, і в перший рік навчання на День учителя у блокнотику разом із ручкою сховала вишивку із зображенням глобуса, книжок та ручки. Сюрприз для мами, а на очах сльози радості, вдячності, захоплення.

Проживаючи в гуртожитку з дівчатами з Західної України, дівчина показувала своє захоплення, яким же було їхнє здивування, що дівчина з півдня так гарно вишиває. Почали ділитися своїми секретами, показувати роботи, та наша тавричанка зовсім не поступалася їм, а навпаки, аби довести, що й південь України продовжує славні народні традиції, вишивала з ще   більшою завзятістю і наполегливістю.

       До закінчення магістратури вишито було більше ста робіт, які можна поділити на декілька тематичних груп: українська тематика: портрети Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, Марка Вовчка, «Заповіт», «Кобзар», «Несе Галя воду»; релігійна тематика: ікони, рушники, картини «Сікстинська мадонна», «Таємна вечеря»; квіти; українські пейзажі; тварини; дитяча тематика; вишивки про кохання «Мелодія закоханих сердець».

           Сьогодні Вікторія в декретній відпустці, виховує синочка Владислава. Хоч і менше стало часу на вишивання, та дівчина бісером кожному члену сім'ї вишила іменні ікони.

У планах Вікторії вишивати одяг в українському стилі. Перша робота, безумовно, мамі - вишита блуза. А потім - вишиті сорочки на випускний братику та на ювілей татові. 

Окрасою   і   вершиною   моїх  робіт,  говорить Вікторія -  є   вишита   картина  репродукції «Сікстинської Мадонни» Рафаеля. Ніби щойно відкрилася завіса, і до людей з небес повільно й урочисто сходить Божа Матір - Мадонна, несучи на руках свого сина. І святий Сікст, і свята Варвара, що зустрічають мадонну, захоплені нею. У погляді мадонни - і любов до сина, і тривога за його майбутнє, і готовність усе зрозуміти і простити...

     В якусь мить відкривається вічна краса Материнства - краса народження й продовження життя, краса жертовної материнської любові. Коли споглядаю її, відчуваю момент власного облагородження. Картина ніби заворожує загально людськістю свого змісту.

          Вікторія з такою теплотою розповідала про кожну з своїх картин, відповідала на запитання школярів. Приймає замовлення на вишивання картин, рушників, українського одягу. Тож приєднуємось до побажань, що прозвучали від дітей та вчителів,  які прозвучали на адресу молодої майстрині,  ми висловлюємо надію, що найближчим часом ми побачимо її роботи не лише на обласних та районних, а й на всеукраїнських виставках. І що вони викликатимуть в столичного глядача не меше захоплення ніж у нас.  

       То ж приєднуючись до побажань, які прозвучали в цей день на адресу Вікторії  Вікторівни, висловлюємо надію на те, щонайближчим часом ми побачимо її роботи не лише на обласних та районних, а й на всеукраїнських виставках. І що вони викликатимуть в столичного глядача не менше захоплення ніж у нас.