Каланчацькі кургани
Згідно плану роботи команди «Fiesta» учасники здійснили цікаву подорож досліджуючи поселення епохи бронзи - Каланчацькі кургани. Земля Херсонщини накопичувала в собі пам’ятки історії про різні археологічні культури, носії про те, що протягом тисячоліть яких залишали після себе сліди, які допомагають нам лише здогадуватися про їхній спосіб життя і традиції. На південний захід від селища Каланчак, на лівому березі ріки Каланчак, – поселення епохи бронзи. Історики говорять, що тут було знайдено уламок залізного кинджала. Виявлено кільцеву споруду з трьома антропоморфними стелами, сарматів, середньовічних і пізньосередньовічних кочівників. А керівник проекту Нігачова Г.Д. в цікавій формі розповіла дітям легенду про «Курган старійшини». В сиву давнину курганів у таврійському степу була тьма. Як оповідає легенда, в деяких з них захороненні дуже багаті скіфяни.. На кургани, особливо багатші, чинили набіги не лише турчини й татари, ай плюндрували їх волоцюги, що не хотіли ні пасти худобу, ні орати, ні жати. Як не старалися вборонити кургани від нападників, мало що вдавалося зробити, бо злодії були мастаки на різні виверти. В одному з степових курганів похоронили старійшину роду. Як ведеться, його вдягли якнайкраще, не забувши покласти в курган коштовності 3 срібла й золота, які найбільше любив при житті. В ті часи в Скіфії виплавлялися з благородного металу такі чудесні прикраси, що не можна було знайти кращих і в самому Царгороді. Не один чужинець точив зуб на скарби скіфів, але не кожному вдавалося заволодіти ними. Скіфські воїни билися до смерті, захищаючи від нападників свою землю і багатство.
Як велося, злодії вибрали для грабунку Кургану старійшини зручний, як їм здавалося, момент: ледь-ледь з-за хмар визирав срібний ріг місяця, а довкола була темрява. Грабіжники порушували нічну тишу звіриним виттям, що аж моторошно було. В ту далеку пору скіфи поклонялися богам і духам померлих предків і звірів, і тому ще більше боялися. Лишень злодії відвалили останню кам'яну брилу, що закривала вхід до глибокої вогкої печери, як звідти на них налетіли великі білі птахи. Незчулися, як ті дивні птахи виклювали їм очі. Так і залишилися лежати до ранку біля розритого Кургану грабіжники. Вони були не тільки незрячими, а й волосся на їх головах побіліло, як ті птахи. Старі люди оповідають, що птахами були душі померлих, які покарали зло. З того часу мало хто наважувався заподіяти лихо скіфським курганам
Згідно плану роботи команди «Fiesta» учасники здійснили цікаву подорож досліджуючи поселення епохи бронзи - Каланчацькі кургани. Земля Херсонщини накопичувала в собі пам’ятки історії про різні археологічні культури, носії про те, що протягом тисячоліть яких залишали після себе сліди, які допомагають нам лише здогадуватися про їхній спосіб життя і традиції. На південний захід від селища Каланчак, на лівому березі ріки Каланчак, – поселення епохи бронзи. Історики говорять, що тут було знайдено уламок залізного кинджала. Виявлено кільцеву споруду з трьома антропоморфними стелами, сарматів, середньовічних і пізньосередньовічних кочівників. А керівник проекту Нігачова Г.Д. в цікавій формі розповіла дітям легенду про «Курган старійшини». В сиву давнину курганів у таврійському степу була тьма. Як оповідає легенда, в деяких з них захороненні дуже багаті скіфяни.. На кургани, особливо багатші, чинили набіги не лише турчини й татари, ай плюндрували їх волоцюги, що не хотіли ні пасти худобу, ні орати, ні жати. Як не старалися вборонити кургани від нападників, мало що вдавалося зробити, бо злодії були мастаки на різні виверти. В одному з степових курганів похоронили старійшину роду. Як ведеться, його вдягли якнайкраще, не забувши покласти в курган коштовності 3 срібла й золота, які найбільше любив при житті. В ті часи в Скіфії виплавлялися з благородного металу такі чудесні прикраси, що не можна було знайти кращих і в самому Царгороді. Не один чужинець точив зуб на скарби скіфів, але не кожному вдавалося заволодіти ними. Скіфські воїни билися до смерті, захищаючи від нападників свою землю і багатство.
Як велося, злодії вибрали для грабунку Кургану старійшини зручний, як їм здавалося, момент: ледь-ледь з-за хмар визирав срібний ріг місяця, а довкола була темрява. Грабіжники порушували нічну тишу звіриним виттям, що аж моторошно було. В ту далеку пору скіфи поклонялися богам і духам померлих предків і звірів, і тому ще більше боялися. Лишень злодії відвалили останню кам'яну брилу, що закривала вхід до глибокої вогкої печери, як звідти на них налетіли великі білі птахи. Незчулися, як ті дивні птахи виклювали їм очі. Так і залишилися лежати до ранку біля розритого Кургану грабіжники. Вони були не тільки незрячими, а й волосся на їх головах побіліло, як ті птахи. Старі люди оповідають, що птахами були душі померлих, які покарали зло. З того часу мало хто наважувався заподіяти лихо скіфським курганам
Немає коментарів:
Дописати коментар