Година мужності «Зростаємо патріотами своєї країни»

Патріотизм… Що стоїть за цим словом? Для когось прояви патріотизму — це жовто-блакитна стрічка на зап’ястку, для іншого — можливість покласти життя заради процвітання держави; хтось вважає себе патріотом давно виїхавши за межі рідної країни та сумуючи за Батьківщиною здалеку, а хтось виборює право на те, щоб зробити усе можливе для здійснення мрії, в якій Батьківщина — вільна, сильна країна, з прозорим мирним небом та щасливими громадянами, які з впевненістю у завтрашньому дні відчувають гордість за власну державу. Такі різні вияви, різні грані, які об’єднує головне — любов, любов до Батьківщини …

  Патріотичне виховання дітей та молоді має давні традиції і у дитячих бібліотеках, але сьогодення розставляє нові акценти і вимагає розширення цього завдання. Бо так, на жаль, склалося,  що сьогоднішня ситуація в Україні не залишає байдужими нікого.  Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю, хтось допомагає фізично, фінансово, а хтось морально. В прагненні підтримати наших відважних воїнів єднаються всі - і дорослі, і діти.  У багатьох куточках України проводяться зустрічі із своїми героями – земляками.

  Саме така тепла, зворушлива зустріч з українськими захисниками, героями, нашими воїнами, що в такий складний для країни час пішли на захист своєї рідної землі, свого дому, родини, дітей днями відбулася в Каланчацької  ЗОШ №1.  Ця зустріч була ще і незвичайна, бо воїни дійсно  приїхали на справжньому БТРі, та ще й принесли з собою   свої військові обладунки та страшні нагадування війни – снаряди, міни, автомати. Діти по черзі  приміряли  важкі бронежилети та каски, цікавилися озброєнням наших воїнів, «вилазили» на дах БТРа, по черзі зазирали  в середину цієї машини та розглядали її точні прилади.

Ця екскурсія була пізнавальна і гірка, бо кожен усвідомлював, що снаряди не іграшкові, вони несуть в собі смерть, біль та сльози…. Бо війна – це жах.. Війна – це руйнація... Офіційно її немає, та вона поруч щодня.А потім була година мужності  «Зростаємо патріотами своєї країни»,  під час якої учні  звернулися до гостей зі словами  щирої подяки за мирне небо над домівками, за те, що вони прокидаються в теплих кімнатах та з друзями ідуть на  навчання до  школу.  Ведучі свята зачитали листа – звернення до воїнів АТО з проханням повертатися живими додому та вдячністю  за їх героїзм. Хвилиною мовчання діти вшанували всіх солдатів, які загинули на війні, захищаючи нас, і які назавжди в нашій пам’яті залишаться героями. Та схилили голову перед пам’яттю свого загиблого героя – односельчанина  Олександри  Берези, пам'ятна дошка якому встановлена в Каланчацькій     ЗОШ № 1, в школі, де він вчився.  За нашу рідну Україну,
Щоб зберегли ви на віки -
Низький уклін і тричі "СЛАВА!"
Герої наші - захисники! 

Заключним акордом зустрічі була пісня про Україну , проспівана  учнями та гостями, спільне фото на порозі школи та спілкування воїнів та школярів.

По закінчення цього дійства бібліотекарі Каланчацької районної бібліотеки для дітей запросили всіх на експрес-виставку «Подвиги героїв хвилюють дитячі серця».

«І пам’ятає дерево тепло його долонь»

                    

     Людська пам’ять – дивуюча сила. Людські спогади є дуже важливими в нашому житті. Трапляється в житті таке, що коли розлучаєшся з дорогою тобі людиною,  то залишаються добрі спогади про неї. 

     Якби дерева вміли говорити… Вони б неодмінно розповіли  б історію свого життя. І найперше про людей, котрі це життя їм дали – від того благодійного моменту, коли саджанці  потрапили у землю, і до того, коли їх крони стали могутніми. Мабуть, саме цим відрізком часу – життям одного могутнього дерева – вимірюється професійне уміння і захоплення Архіпова Володимира Івановича.

Кажуть, щоб залишити слід на землі і водночас зробити добру справу, треба побудувати будинок,  посадити дерево і виростити  сина. Можна уявити, скільки корисних справ зробив цей добрий чоловік в пам’ять якого  працівниками  районної дитячої бібліотеки та "Клубом цікавих зустрічей" було  проведено  вечір-пам’ять. На який були запрошені син -  Юрій Володимирович,  ансамбль «Южаночка» Партизанського СБК та учні 9-Б класу Каланчацької ЗОШ№1(кл. керівник Валуєва Н.В.) 

    Ведучі заходу   розповіли  яким був Каланчак у 60-х роках?  Як він змінювався протягом  наступних десятиліть?   Глиняно-грунтові дороги, в’язкі, непрохідні від дощів. Ноги не витягнеш. Без гумових чобіт не обійтися. Води в нашому краї не було, поливу звичайно теж. А росли тільки де не де акації, а з квітів  іриси, які особливо не потребували поливу. З колгоспних полів, на яких  були висіяні зернові, вітер підіймав грунт часом разом з насінням і переносив по степу на кілометри. Таку картину природа  повторювала з року в рік ще не одне десятиліття. Навіть  коли вже було збудовано Північно-Кримський канал, доводилося спостерігати як на захисні плити каналу протяжністю в декілька кілометрів осідало до десяти сантиметрів пилу.

      Багата талановитими людьми, зігріта палючим сонцем, обвітрена степовими буревіями земля Каланчацька. 

          З приїздом в наше селище  дипломованого спеціаліста агронома-лісомеліоратора   Володимира Івановича Архіпова,  Каланчак перетворився на оазу,  на казковий зелений острівець.

Це завдяки  задумці  Архіпова В.І.  ми тепер милуємося стрункими тополями, які високо рвуться в небо, роблять кола чарівного танку ялинки, немов зелені м’ячики, рядочками стеляться вічнозелені екзотичні кущі.

«Озеленення райцентру Каланчак Херсонської області» - так називалася дипломна робота Володимира Архіпова, якою він довів, що в посушливих степах України, в зоні так званого ризикованого землеробства, можна створити чудові художньо-декоративні композиції із дуже гарних порід дерев та кущів.

       Впровадження проекту у життя було нелегким.

«Цілюще джерело Шевченкового слова»

      

Традиційно, на початку березня в нашій районній дитячій бібліотеці    тривають шевченківські дні, присвячені    дню  народження Тараса Григоровича  Шевченка.   Комплекс заходів включав проведення  
конкурсу малюнків «Палітра Шевченкового слова» серед  1-7 кл., оформлено книжкову виставку «Струни Кобзаревого серця», а для учнів 6-7 класів Каланчацької  ЗОШ №2 проведено тематичний вечір  «Цілюще джерело Шевченкового слова» , на якому діти розповідали вірші та  співали пісні на вірші Шевченка, та сучасні українські пісні «Червона калина», «Пісня про Україну». А на закінчення заходу пограли в гру-конкурс ерудита  «Хрестики нулики» - вікторина про Т.Г. Шевченка.

"Весняний настрій"

                    Жінка-мати — ніжність, доброта, турбота,
                  Лагідність і мудрість іноді жура.
                  У душі у неї: дім; сім'я, робота —
                  І на все це вистачить любові і тепла.

 

 Немає серед нас жодної людини, яка не знає про існування цього   прекрасного свята. Цього дня ми вітаємо усіх жінок, яких любимо, поважаємо, яким хочемо зробити приємність. Це свято весни, краси й любові. Обов'язково в цей день вітають жінок і на роботі, і вдома. А так вітали нас, бібліотекарів, наші маленькі читачі та учасники гурка "Юні фантазери", які  також брали участь у конкурсі поробок присвячені  8 березню  «Весняний настрій»

 

Сьогодні в Міжнародний день котів, наша дитяча бібліотека підготувала ряд заходів.

 Пізнавально-ігрову програму «Мій вусатий, муркотливий менший друг»,

Загадки Кота Баюна та Медіа-годину  «Без кота и жизнь не та!»

Бібліотекар відділу  обслуговування бібліотеки розповіла дітям про історію походження сімейства кошачих, про їхніх предків – генетів, про одомашнення кішок та їх розповсюдження по світу. Зацікавила учнів інформація про незвичайні властивості кішок, про їхню відданість господарям, уміння передбачати природні катастрофи тощо.

Звучали в цей день в бібліотеці і вірші та пісні, присвячені пухнастим красуням, а справжньою героїнею дня стала кішка Жозефіна, яку принесла до бібліотеки наш бібліотекар Гончарова В.В.  

  Діти переглянули  відео  «Без кота и жизнь не та!»