пʼятниця, 21 грудня 2018 р.

Хто назви вулицям Каланчака давав.


                 

 Чи може бути щось більш романтичне і надихаюче, ніж вулиці рідного селища? На цих вулицях проходить майже все життя. Їх назви часом краще, а ніж мешканці можуть розповісти про минуле та сьогодення. І кожен день ідучи  по них, мало хто замислюється  хто і коли першим назвав вулицю так чи інакше.    

 І наша  команда «FIESTA», учасники обласного  проекту   «Профікемп»,  проводять дослідження усної народної творчості, місцевих легенд, переказів, вирішила провести своє невелике розслідування: « Хто назву вулицям Каланчака давав?»  І перше , що вони зробили, - це завітали до дитячої бібліотеки.  Для них  була проведена бесіда -  екскурс по публікаціях  газети  «Слава  праці» минулих років,  де зібрані спогади колишньої вчительки Каланчацької загальноосвітньої школи №2  Сидорко Марії Григорівни . І ось що цікавого почули діти з літопису нашої районки.  Невідомо як і коли  Каланчак було поділено на 4 території –« кутки»: Поштарівка, Закладка, Куцівка, Шеребівка та Горбанівка.
 Це  було в далекому 1942 році,  коли німцями було окуповано  наш район, їм мабуть було незручно пересуватись по безіменних вулицях , вони ж і дали місцевій владі наказ  провести перепис  всіх дворів, їх господарів та назвати вулиці. І ось Марія Григорівна  разом зі своїм чоловіком Сувертекою  Іваном Степановичем отримали завдання від місцевої влади, так як на той час працювали вчителями.   Провели перепис населення Каланчака,  накреслили план села і назвали кожну із вулиць. Першою назвали вулицю Т.Шевченка, бо вона вела від центру до колишньої школи семирічки, другою стала вулиця Шкільна, Українська, Широка (потім уже стала Херсонська), а далі уже були назви Сімферопольська, Хорлівська,  Дофінська, Преображенська , в основному назви вулиці отримували за напрямком, Садова – понад річкою, де зеленіли садки, Поштова – бо проходила мимо пошти.  Діти дізналися, за яким принципом їм давали назву,  як нарізалися і виготовлялися таблички для всіх вулиць і будинків села, писали на металевих  табличках фарбою, назву вулиці , номер будинку і прізвище та ініціали  господаря. 
 Це вже потім, в післявоєнний час, з’явилися в Каланчаці іменні вулиці Левицького, Тарана, Калініна, Фрунзе  бо на той час не могло бути й мови про такі назви. Бібліотекарі дитячої бібліотеки  познайомили команду і з першим випуском бібліографічної  подорожі «Вулиці рідного селища», підготовленої Каланчацькою центральною бібліотекою.  На закінчення зустрічі  діти  отримали завдання від своїх кураторів  розпитати старожилів  на своїй  вулиці,   як виглядав Каланчак за часів  їх молодості,  що  цікавого можна узнати про свою вулицю, а потім знову зібратися командою і підсумувати результати дослідницької роботи.

Немає коментарів:

Дописати коментар