четвер, 19 березня 2020 р.

Її вірші - для мене крила

Сьогодні, 19 березня 2020 року  видатна українка Ліна Василівна Костенко святкує свій ювілей. 
  Ліна Костенко – перлина сучасної української літератури. Її твори не лише цікаві та влучні, а й глибоко актуальні.. Вона вміє зачепити, змусити думати, мріяти та діяти. Твори Ліни Костенко перекладені англійською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами. 
    На Херсонщині  кожного року проводиться  обласний фестиваль виконавської майстерності «Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви» – унікальний та  єдиний в Україні захід, основне завдання якого полягає в популяризації та презентації творчості нашої сучасниці, поета світового масштабу. 
   Активний читач Каланчацької бібліотеки для дітей та талановитий юний автор поетичних творів, учень 7 –Б класу Каланчацького ЗПЗСО №1 Іван Сорокін  до ювілею  Ліни Костенко створив  вражаючий, глибоко  філософський вірш «Її вірші - для мене крила», на написання якого Івана  «надихнуло» чудове виконання вірша Л. Костенко «Крила»  Богданом Ступкою. Ваня став переможцем на І, відбірковому районному етапі  і буде приймати участь в щорічному обласному фестивалі виконавської майстерності  «Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви» 2020 року  в Херсоні у номінації автор вірша.
   В ювілейний день народження Ліни Костенко до вашої уваги вірш Вані Сорокіна, який  нікого не може залишити байдужим.   

Її вірші - для мене крила
Я вчусь у сьомім класі. По програмі
Нам вірш Костенко Ліни «Крила» задавали.
Багато слухав я її віршів,
Читала їх мені моя бабуся.
Коли всі букви вже і сам повчив,
Не знав, що так у «Річку Геракліта» занурюся.
Але про крила там вірша нема.
Нема його у книзі, де віршів аж триста.
Розсипались по сторінках, немов намиста,
Чекають, хто ж їх знову наниза.
Одна людина ці вірші взяла за молитви,
І в очі дивлячись, мені питає Богдан Ступка:
«Чи крила хлопче маєш ти?
Чи бовтаєшся в морі наче шлюпка..?»
Задумався із відповіддю на хвилину…
Якщо і маю їх -  чому я пташкою не лину?
Наверх, у простір, у лиху годину.
А залишаюсь тут на грунті, на землі,
Бо тут моя родина, мої улюблені книжки!
Так кажуть майже всі. Не всі правдиво.
Та тільки не Костенко Ліна!
Тоді в такі ж весняні і святкові дні
Вона з’явилася від Бога, саме на землі.
Земля та називалася Святая Україна.
Ніхто  не зважив,чи була вона з крильми?
Була тривожна і правдива,
Несла на землю нам свої вірші,
Написані промінцями душі.
А тут уже призначили журі.
І хоч бери їх у лапки, а чи в дужки,
Не душі часто виберуть вони…
О! Як не хочеться її флешмобити.
Її конкурувати.
«Чому писав? Чого тоді прийшов сюди?» -
Питання задаєте  ви мені.
Бо хочеться одне сказати:
«Перечитай усі її вірші і вибери
Один єдиний. Він до тебе.»
А ще чи маю крила? Я не знаю…
А якщо ні,  чого тоді у небо часто поглядаю?
А поки вибираю лиш її.
ЇЇ вірші для мене наче крила!
Один підручник у звичайній школі,
Буду Вас просити,
На « Річку Геракліта» замінити.
                                             Сорокін Іван, 13 років

Немає коментарів:

Опублікувати коментар